Як оцінити ступінь впливу страхових ризиків на діяльність компанії?

Катерина Шум для газети «Бізнес» розповіла про страхові ризики та основні помилки при страхуванні майна.

Чи можна вибрати стратегію уникнення ризиків, повністю виключити можливість їх настання? Ні, ймовірність настання ризиків, яким піддаються матеріальні об'єкти, існує об'єктивно, поза нашим впливом. Наскільки малі б не були ці ймовірності (а страхові компанії мають у своєму розпорядженні такі розрахункові дані) випадковим чином ці ризики все-таки настають. Навіть настільки рідкісні, як падіння метеорита.

Спробувати знизити ступінь ризику — це цілком перспективний шлях. У певних межах власник майна здатний вплинути на те, наскільки воно піддається ризикам. Найпростіший приклад — ризик пожежі. Можуть знадобитися фінансові вкладення, наприклад, установка сучасної системи автоматичного пожежогасіння, сигналізації, протипожежна обробка поверхонь, розподіл території на відокремлені зони з протипожежними дверима. Необхідні також і заходи, спрямовані на посилення дисципліни і контролю — заборона паління, своєчасний контроль стану та обслуговування протипожежних систем, регулярна перезарядка вогнегасників, недопущення скупчення горючого сміття. Такі дії не тільки впливатимуть на ймовірність настання пожежі, але й допоможуть зменшити важкість наслідків, якщо вона все-таки трапиться.

Чому не варто покладатися тільки на страховий поліс, не вживаючи зі свого боку заходів щодо зниження ступеня ризику? По-перше, ряд таких дій є законодавчо необхідними нормами і їх виконання обов'язкове, незалежно від наявності або відсутності страхового поліса. По-друге, мета максимально захистити себе від збитку, а це досягається саме завдяки комплексним заходам. Страхування — один із заходів.

Не має сенсу вибирати з переліку можливих страхових ризиків тільки ті, що здаються вам найбільш ймовірними. Не маючи такої масивної статистичної інформації, на яку спираються страхові компанії, не варто самостійно вгадувати під який окремий ризик і яка окрема частина майна буде максимально підпадати. Наведу приклад. Певний торговий центр страхувався зі скороченим переліком ризиків: пожежа, вибух, влучення блискавки, прорив трубопроводу і протиправні дії третіх осіб. На думку власників, більше нічого об'єкту нерухомості не загрожувало і вони наполягли на скороченому переліку, щоб не переплатити за страховку. Інші ризики вважали або малоймовірними (землетрус, наприклад), або такими, що не несуть загрозу будівлі (дощ). Відповідно до того, як з цим торговим центром послідовно відбувалися: наїзд автомобіля (пошкодження фасаду будівлі), протікання даху (сильні пориви вітру під час зливи порушили її цілісність), виявилася розбитою вітрина — з року в рік договір страхування торгового центру «еволюціонував» в частині додавання нових страхових ризиків. Аж до більш дорогого, але найповнішого варіанту страхування «від усіх ризиків».

З точки зору наслідків настання страхової події в частині нерухомого майна найбільш спрощеними виглядають ризики компаній, які орендують площі. У випадку навіть тотального збитку, компанія досить оперативно зможе переїхати в інше приміщення. Отримавши страхову компенсацію за своє майно (наприклад, за оздоблення, виконане за власний рахунок, за меблі та техніку), продовжить свою діяльність. Для власника бізнес центру, торгового центру або промислової нерухомості потенційний збиток буде становити суму матеріальних втрат і недоотриманого прибутку. Чим більший і складніший у відновленні об'єкт нерухомості, тим довше буде тягнутися перерва у бізнесі. Перерву в бізнесі теж можна і потрібно страхувати, стандартно — на термін до 12 місяців, в окремих випадках є сенс наполягати і на 24 місцях періоду відшкодування. Статистика показує: зі ста застрахованих підприємств, які постраждали від страхового випадку та отримали компенсацію лише за майно — більше половини істотно здають позиції на ринку або взагалі йдуть з бізнесу. За час вимушеного простою вони втрачають напрацьовані зв'язки, ключовий персонал, їх місце на ринку займають конкуренти, тому їм важко утримати позиції на колишньому рівні.

Варто розглянути також приклади деяких найбільш поширених помилок, які роблять при визначенні страхової суми і виборі оптимальної франшизи.

Закон «Про страхування» попереджає Клієнтів про недопущення так званого недострахування — зазначення в договорі страхової суми свідомо нижчої, ніж реальна вартість майна. На практиці це призводить до втрат. Наприклад, складське приміщення оціночною вартістю в 25 млн. грн. застраховано на 15 млн. грн. При тарифі 0,1% власник складу вважає за краще заплатити за страховку 15 000 грн., а не 25 000 грн.

Якщо склад буде повністю знищений пожежею, то страхова компанія виплатить 15 млн. грн. мінус франшиза за договором. Але це на 40% менше тих коштів, які будуть потрібні власнику на відновлення складу.

Сьогодні в умовах значної девальвації національної валюти недостатньо просто уникнути недострахування при укладенні договору. Необхідно відслідковувати актуальність страхової суми протягом усього терміну дії договору та, за необхідності, індексувати її. Якщо вартість майна, наприклад, імпортного устаткування, становить 100 тис. дол. США, то в страховому полісі, оформленому до початку падіння національної валюти, була вказана сума в розмірі 800 тис. грн. Припустимо, що половина обладнання знищена в результаті страхового випадку. У новій реальності, навіть отримавши на руки 400 тис. грн., придбати таке ж нове обладнання замість частини втраченого вже не вийде. Більше того, раз 800 тис. грн. вже не є еквівалентом $100 тис., а становлять лише близько $50 тис., то випливає ще й факт недострахування на 50%, якого ще не було на момент підписання договору. А отже, навіть від суми в 400 тис. грн. можна буде отримати у вигляді компенсації тільки половину — 200 тис. грн., що досить неприємно.

У процесі страхування завжди залишається частина потенційного збитку, яку компанія-cтрахувальник несе самостійно: франшиза. Закон дозволяє страхувальнику її вибирати — чим нижча франшиза, тим вищий тариф. Важливо при цьому розуміти, що буде найбільш вигідно для компанії. Провести розрахунки не складно. Наприклад, компанія — фармацевтичний трейдер страхує товарні запаси загальною вартістю 100 млн. грн. В результаті затоплення складу знищені медикаменти на суму 730 тис. грн. При укладанні договору розглядалися три варіанти франшизи, компанія вибрала мінімально можливу франшизу.

Порівняємо три варіанти поліса:

У першому випадку франшиза мінімальна з можливих, компанія отримує найбільш повну виплату відшкодування. У другому випадку, заощадивши на вартості поліса 30 тис. грн., компанія недоотримує відшкодування на 25 тис. грн., але при цьому, все одно, залишається у виграші на 5 тис. грн. Третій варіант передбачає економію на вартості поліса 45 тис. грн. При цьому страхувальник недоотримує відшкодування на 75 тис. грн. і втрачає в результаті 30 тис. грн. Тому, моя порада, завжди слід порівнювати декілька (два-три варіанти) поєднання франшизи і тарифу.

Сьогодні в умовах значної девальвації національної валюти недостатньо просто уникнути недострахування при укладенні договору. Необхідно відслідковувати актуальність страхової суми протягом усього терміну дії договору.