Одне з поширених запитань про моє навчання: «Що тобі дала освіта в Лондонському університеті?» Другу освіту я здобув у Лондоні. На той момент у мене вже був власний бізнес і досить пристойний дохід. Утім, середній вік слухачів мого курсу був 27 років, а загалом студенти мали від 25 до 50 років. Західні студенти досить рідко вчаться для здобуття диплома магістра, особливо відразу після отримання ступеня бакалавра. Передусім із фінансових причин, оскільки батьки навряд чи фінансуватимуть навчання і життя свого чада. Адже наявність диплома бакалавра припускає, що на своє навчання вже можна заробити самостійно.
Я вчився на курсі, який передбачає зміну професії. Як правило, вчитися на магістра бізнес-адміністрування приходять три категорії людей. Перші – це службовці інвестиційних банків і консалтингових компаній, які без МВА не можуть стати з аналітика інвестиційним банкіром або з консультанта чи аналітика – старшим консультантом. Другі – фахівці інших спеціальностей, від лікарів до інженерів, які хочуть змінити кар'єру. Треті – працівники корпорацій, які бажають розпочати свій бізнес і думають, що їм для цього бракує знань.
У роки мого навчання (1999–2000 рр.) Imperial College Business School була на першому місці в рейтингу Financial Times із навчання підприємництва, тож так я вибрав свою освіту. Але повернімося до основного запитання: «Що мені дало навчання на Заході?»
Передусім – можливість зміни індустрії. Я навіть не здогадувався, що доведеться це зробити. Але успішно пішов із фармацевтичної промисловості у сферу фінансів. Потім я приїхав у Київ, де не знав буквально жодної людини, і почав свою кар'єру. Досвід здобуття освіти за кордоном допоміг у розвитку своєї справи. Завдяки йому я побудував бізнес, який не залежить від державних закупівель і монополій. Також важливим «побічним продуктом» західної освіти є англійська мова, якою я можу вільно говорити, читати, а головне – мислити. Я маю на увазі ту англійську, якою говорять британці, а не ту, якої навчають в українських мовних школах.
Оскільки ми визначилися з відносною перевагою навчання на Заході, зосередьмося на «некорисності» навчання в Україні, можливостях фінансування навчання та виборі навчального закладу. По-перше, вищий навчальний заклад, на мій погляд, має давати класичні теоретичні знання в будь-якому предметі та застарілі навички в ньому ж. Актуальних навичок вища школа ні по той, ні по цей бік океану просто не дасть. Причина цього полягає в тому, що ці навички дуже швидко застарівають, і викладачі не володіють оновленою версією. На моє глибоке переконання, як роботодавець, який рекрутує студентів, українська вища школа може дати тільки теоретичні знання. Та й то не всім студентам, оскільки вимогливість до них, тобто відсоток відрахування студентів через неуспішність, я так підозрюю, дорівнює нулю.
Отже, рекрутуючи зі студентської лави, ми можемо знайти одного із сотні студентів, який за своєю мотивацією здобув теоретичні знання і не володіє практичними навичками. Під застарілими навичками я маю на увазі такі, як швидкий набір шрифту у Word, уміння робити фільтри в Excel, грамотні Power Point-презентації, письмо без орфографічних помилок будь-якою з двох мов тощо. Буду відвертим: вища освіта в Україні – це, найімовірніше, втрачені роки. Дев'ять із десяти випускників київського вишу друкують на комп'ютері зі швидкістю, яка повністю відбиває бажання з ними працювати.
Щодо фінансування навчання (якщо ви оплачуватимете навчання своєї дитини), я б рекомендував мішане фінансування. Це стипендія плюс власне фінансування. Прекрасно, якщо ви можете профінансувати навчання у найдорожчому навчальному закладі Англії, а також проживання та кишенькові витрати. Але таким жестом ви розбестите своє чадо в найважливіші для нього інформативні роки. Діти бізнесменів, навчання яких стовідсотково оплачувалося коштом батьків і які не підробляли, не боролися за стипендію, як правило, повертаються додому, щоб працювати поруч із батьками і фактично залежати від них.
Й останнє. Коли вибираєте місце навчання, вас має цікавити перша п'ятірка, а краще трійка, найбільш репутабельного рейтингу. Вибираючи рейтинг, варто прийняти дуже важливе рішення: чи вчитеся ви в «Новому» чи «Старому світі», адже рейтинги є різні.
Зрозуміло, якщо ви не хочете втрачати цілий рік, то вступати слід відразу в кілька шкіл, застосовуючи портфельний підхід. Тобто має бути школа категорії «А», до якої ви в ідеалі маєте вступити. Якщо там не дають стипендію, ви можете вибирати декілька шкіл із категорії «В». Якщо не пощастило і з категорією «В», а ви, проте, не хочете втрачати рік, очікуючи на свою «А», вибирайте з категорії «С».
Школа категорії «С» – це та, в яку вас приймуть у будь-якому разі. Я, наприклад, вступив в усі школи свого збалансованого портфеля, які розташовувалися, відповідно, в Лондоні, Ворвіку, Ланкастері та Дареме. Вгадайте, яку я вибрав? Відповідь неправильна! Я вибрав ту, яка була найвищою в рейтингу. І тільки за збігом вона виявилася в Лондоні.
