Впровадження системи електронних полісів в Україні – актуальне питання, враховуючи глобальний розвиток комп'ютерних технологій у всіх сферах нашого життя. Згідно з прогнозом Моторно-транспортного страхового бюро України (МТСБУ), повністю перейти на електронний документообіг по ОСАГО, можна буде вже наступного року.
Перехід на систему електронних полісів дає очевидні переваги всім учасникам ринку: автовласникам, страховикам і посередникам, регулятору. Ця модернізація серйозно спрощує покупку і продаж страховок. На жаль, існують складності в механізмах використання таких полісів.
Насправді, перспективи введення електронних полісів в нашій країні обговорюються давно. Уже пару років деякі страхові компанії активно впроваджують таку систему. Однак, на мою думку, для повноцінної імплементації подібного рішення потрібний ще якийсь час, адже необхідна інфраструктура і законодавча база для цього ще не готові.
Наприклад, в українському законодавстві відсутнє поняття «електронний страховий поліс». Правда це не заважає деяким компаніям заявляти про те, що вони пропонують послуги страхування (того ж ОСАГО) шляхом оформлення електронного полісу.
На жаль, такий документ буде мати силу тільки в тому випадку, якщо у страхувальника на руках буде паперовий поліс, що його дублює – така вимога Закону. Фактично, таке рішення не є напівмірою і полегшує лише продаж страховки, але не пропонує повноцінний електронний страховий поліс.
Що заважає впровадженню системи електронних полісів? Є ряд факторів, які стримують цей процес. В першу чергу це норми законодавства, які передбачають обов'язкову наявність бланка суворої звітності з підписом і печаткою страхової компанії (наприклад, наявність такого поліса ОСАГО – обов'язкова вимога для кожного водія).
Ще одним стримуючим фактором є недостатній рівень проникнення Інтернету серед українських автовласників, особливо в невеликих населених пунктах. В цілому по Україні, лише 56% населення мають доступ до мережі Інтернет. Крім того, деяким водіям іноді зручніше купити поліс прямо в дорозі, а такі точки продажів частіше за все не комп'ютеризовані.
Учасники ринку також можуть зіткнутися з низкою проблем при впровадженні нової технології. Це не багато не мало, 352 страхових компанії, що надають послуги в сфері non-life страхування, 56 страхових брокерів і велика кількість страхових агентів. Щоб забезпечити продажі електронних полісів по всіх цих каналах, необхідний досить великий ресурс часу і грошей.
Не варто забувати і про потенційну небезпеку шахрайства, яка на сьогоднішній день актуальна для звичайних паперових полісів – існує чимало підробок. Зрозуміло, в цьому напрямку потрібно приймати системні заходи для боротьби з шахраями. Але й самим страхувальникам слід проявляти пильність і купувати страховку тільки в надійній страховій компанії або через професійного брокера. Послуги останнього, до речі кажучи, позбавлять Клієнта від головного болю, пов'язаного з пошуками надійного страховика і врегулюванням збитків.
Мабуть, найбільш складною і витратною частиною впровадження системи електронних страхових полісів є необхідність побудови інфраструктури ДАІ для перевірки електронної страховки рядовими інспекторами. Це спеціальне обладнання, програмне забезпечення та доступ до мережі Інтернет. На жаль, неповороткість державної машини не дозволяє прогнозувати якнайшвидше впровадження і широке використання електронного полісу в нашій країні. Можна сміливо стверджувати, що звичайні паперові поліси страхування залишаться в користуванні ще як мінімум кілька років.
