Як налагодити роботу з МВА-випускниками, менеджмент-консультантами, і в чому особливість співпраці з українськими підприємцями, спеціально для Forbes.ua розповів Олександр Саусь.
Останнім часом у зв'язку з таким очікуваним ренесансом економіки України знову підвищився інтерес до найму випускників західних МВА-програм, а також менеджмент-консультантів із всесвітньо відомих брендів. Тому є сенс розповісти про особистий досвід співпраці як із першими, так і з другими.
Я сам закінчив західну МВА-програму, причому очне відділення. Тобто я сидів за партою Лондонського університету в 1999 - 2000 роках. Після цього мені довелося адаптуватися до організаційної структури міжнародної компанії, де я спочатку пропрацював кілька років, а потім створив власний бізнес і рекрутував як МВА-випускників, так і консультантів.
Не всі випускники МВА працювали консультантами, і не в усіх менеджмент-консультантів є ступені МВА. Я вважаю, що їх краще розглядати як дві різні категорії потенційних співробітників. Крім того, варто згадати і про українських підприємців, які в цій схемі виступають роботодавцями зі своїм специфічним поглядом щодо консультантів і МВА.
Перше – випускники МВА. Наймаючи таку людину на роботу, Ви маєте розуміти, що вона може справді дуже багато і якісно працювати. Але її підхід до внутрішньоорганізаційних відносин сформований у західній системі цінностей і в західному пулі трудових ресурсів. Кожен випускник МВА пройшов жорсткий добір , вступаючи на програму. Під час навчання доклав величезних зусиль для того, щоб завершити її. І протягом усього цього шляху йому говорили, що він – найкращий.
Якщо випускник західного МВА потрапив на український ринок праці, це означає, що, крім всіх вищеописаних випробувань, на нього чекали й інші труднощі: знайти своє застосування на західному ринку праці. Тобто ми маємо справу з такою собі «бомбою сповільненої дії», коли фахівець дуже високої думки про себе, але значний час не може застосувати себе на практиці.
Не забувайте також про те, що в західному, а тим більше в англосаксонському світі існує величезний пул фахівців нижчої та середньої менеджерської ланки, готових працювати дуже багато і дуже якісно. Тому перед менеджментом стоять дещо інші проблеми – утримання, лояльність тощо.
У нашій дійсності, щоб домогтися від підлеглих гідних результатів, колишньому випускникові МВА доведеться «спуститися» до їхнього рівня і заробити повагу до себе. Тож варто пам'ятати, що навіть на Заході, особливо в невеликих підприємницьких бізнесах, до випускників МВА ставляться упереджено і вважають їх «арогантними». В українській мові найближчими за змістом були б характеристики «зарозумілий», «зверхній».
Друге – менеджмент-консультанти. Тут доведеться розкрити одну особисту деталь. Крім того, що я стикався з колишніми менеджмент-консультантами в процесі роботи, чимало моїх однокласників також є менеджмент-консультантами. Найбільші відкриття щодо психології консультантів я отримав у моєму сімейному житті. Річ у тім, що моя дружина багато років працювала в топовій консалтинговій компанії на західноєвропейських проектах.
Що найбільше впадає в очі при розгляді бізнес-проблеми – це те, що консультант зосереджений саме на аналізі. Аналіз триває настільки довго, наскільки у нього вистачає сил. У жертву приносить сон, їжу, все що завгодно, але достатньо ніколи не буває. Як тільки з'являється перша панель пропозицій, тобто виборів, консультант прагне відійти в бік і поступитися правом прийняття ризиків підприємцю.
У буквальному сенсі він не заточений під прийняття рішень. Це не його професія. Консультанти, яких мені доводилося наймати, хороші саме в цьому. Я б сказав, екстраординарно хороші. Але в ідеалі не слід доручати їм якесь бізнес-завдання. Їх професія – це оцінювати можливості і пропонувати підприємцеві максимально продуманий вибір.
Щодо обох категорій, описаних вище, правильно буде закінчити на позитивній ноті. І в тому, і в іншому разі ви працюватимете з людиною, у якої дуже широкий бізнес-кругозір і яка в найкоротші терміни може освоїти нову для неї специфіку роботи. Просто потрібно розуміти, що це не бізнесмени, а класичні працівники західних корпорацій.
Тепер варто зупинитися на психології українських бізнесменів. Причому так, як її бачать ті люди, яким доводилося працювати на Заході.
По-перше, підприємці нетерплячі. Вони обдаровані візіонерством (по суті —– даром передбачення). Вони уявляють, яким бізнес має бути через декілька років, і досить нервово реагують на підлеглих, які мислять коротшими перспективами.
Підприємці достатньою мірою позбавлені фокуса. Тобто для підприємця характерно сьогодні працювати над одним бізнес-проектом, а завтра – над іншим. Причому необов’язково доводячи їх до логічного кінця і наймаючи помічників для найбільш нудної фази.
І, нарешті, найважливіше. В Україні звикли думати, що підприємець є людиною-оркестром. Насправді успішний бізнес ніколи не будується на одній людині. Головні фігури, що забезпечують функції фінансів, продажів, маркетингу, логістики тощо, можуть бути дуже яскравими фахівцями і значною мірою виступати співавторами успіху найбільш відомої в бізнесі людини, власника-підприємця.
Описавши всі ці категорії, хочу запропонувати Вашій увазі невелику історію, яку мені розповіла дружина одного дуже успішного українського підприємця.
Відбувалось все в Карпатах. До моменту цієї історії наш герой практично повністю продав бізнес великому українському промисловому конгломерату. В один із днів він прямував з групою своїх нових колег зі складу топ-менеджменту різних гілок цього конгломерату на «тімбілдінг івент» десь у горах.
Отже, в автобусі за винятком нашого героя знаходилося ще пару десятків людей, половина з яких мала дипломи МВА Гарварда та інших, а інша половина колись працювала в McKinsey та інших компаніях з відомими брендами. У мого товариша, навпаки, не було нічого подібного, за винятком 15-річного досвіду побудови власного бізнесу в Україні.
Під час подорожі дорогу автобусу перекрила якась одиниця сільгосптехніки з п'яним водієм за кермом. Графік почав збиватися, а хмари над тімбілдінгом насуватися. Кілька десятків хвилин автобус чекав, поки сівалка з’їде з дороги. Ніхто (!) з топ-менеджменту не зробив жодних дій.
Зрозуміло, Ви здогадуєтеся, що відбулося далі. Наш герой (підприємець) – єдиний, хто додумався вийти з автобуса і за допомогою нецензурної лексики та погроз фізичної розправи прогнати сівалку геть. Подорож продовжилась.
Чи означає це, що якась одна категорія з трьох вищеописаних більш ефективна, ніж інша? Зрозуміло, що ні. Автобус незабаром поїхав без мого товариша, у якого тотально викупили бізнес і його підприємницькі зусилля вже були непотрібні у величезному холдингу.
За вищеописаних причин підприємці — не найкращі люди, щоб досягати передбачуваних середніх результатів. Також не чекайте, що фахівці із західним корпоративним досвідом стануть так званими intrаpreneurs. Тобто керівниками внутрішніх груп, у яких є свій бюджет і власні ризики, які, по суті, є внутрішніми підприємцями. Для цього завдання краще брати українських фахівців.